-
Творча зустріч з актором кіностудії ім.Олександра Довженка, живе в Парижі та працює актором в Театрі дю Солей – Анатолієм Переверзєвим.
-
Вдячність студентам та куратору групи за сприяння в зйомках короткометражного фільму "Сон з минулого"
-
Екскурсія до бібліотеки
-
Інтелектуальна гра «Сторінками творчості Тараса Григоровича Шевченка»
-
В читальній залі Ужгородської публічної бібліотеки відбувся культурно-мистецький захід «Тарас Шевченко – геній пензля і пера»
-
Презентація словацько-українського освітнього проєкту, який буде реалізовуватись на базі КЗ «Ужгородська публічна бібліотека» та КЗ «Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва».
«Я так ніжно їх любив»
Середа, 05 березня 2014
Сьогодні в літературно-мистецькій вітальні Ужгородської міської бібліотеки відбувся літературно-тематичний вечір (присвячений до 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка).
Відкрила вечір директор Ужгородської ЦБС Ганна Василівна Бандурка.
Присутніми на нашому святі були студенти Ужгородського коледжу культури і мистецтв.
Гудак Христина та Семйон Вікторія майбутні бібліотекарі студентки ІІІ курсу провели літературний вечір, перегорнули декілька сторінок особистого життя Великої Людини – Тараса Григоровича Шевченка. Торкнулись гілки печалі й кохання його долі.
Ми не просто вшанували пам’ять Тараса Шевченка, а серцем та душею спробували відчути його невмирущість, а може дещо по-новому відкрили для себе велич образу митця, його нелегку життєву і творчу долю.
Вперше незбагненні почуття пробудила в хлоп’ячій душі сусідська дівчина Оксана Коваленко. Цій музі Шевченко присвятив поему «Мар’яна - черниця», поезії «Три літа», «Мені тринадцятий минало», «Ми вкупочці колись росли». Згодом цей жіночий тип першого кохання буде подобатись Шевченкові у жінках і він шукатиме в них, ту, справжню – подругу, дружину порадницю.
Але доля готувала йому нову зустріч у Яготині з жінкою, якій у листопаді 1843 року Тарас Шевченко адресує такі рядки: «О добрый ангел! Малюсь и плачу перед тобою. Ты утвердила во мне веру в существование святых не земле». Це була – княжна Варвара Рєпніна, їй було 35, коли вона познайомилась з 29-ти літнім Шевченком.
Поет з великою повагою поставився до трепетного почуття Варвари, але не міг відповісти на щире кохання. Врешті-решт між ними зав’язалась тепла, довірлива дружба майже до останніх років життя Т. Г. Шевченка. Він присвятив їй одну з кращих поем «Тризна». Олександра Софілканич студентка 2 курсу спеціальність «Видовищно-театралізовані заходи» продекламувала уривок з поеми «Тризна».
У червні 1943 року уже прославленим автором «Кобзаря» і портретистом їде Шевченко у рідну Україну. На балу, поет зустрічає Ганну Закревську. У цій жінці Тарас Бачить одухотворений образ і в нього з’являється бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Та, жаль – Ганна Закревська дружина іншого. Рубін Іван та Станинець Каріна студенти І курсу, майбутні бібліотекарі, показали сценку «Закревська і Шевченко» з віршу «Якби зустрілися ми знову».
Повертаючись із заслання Шевченко знову вертається до думки про сім’ю, їде до Петербурга. Та доля на цілих 5 місяців міцно пов’язує його з Нижнім Новгородом. Там Тарас освідчується у коханні 15-ти річній актрисі Катерині Піуновій, незважаючи на 28 років різниці між ними.
Що це було? Манна сп’яніння від волі, політ у прірву юності і краси? Так уже судилось, що невеличка, гінка, кучерява Катерина була фатально схожа на першу, осяяну дитинством, кохану Оксану.
У червні 1860 року, на дачі Надії Забіли – української поміщиці, Шевченко знайомиться з наймичкою, колишньою кріпачкою, 20-ти літньою Ликерою Полусмаковою. Він вхопився за рятівну думку – збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя, виглядати якого і чекати він уже стомився. Аж раптом – розрив, версія якого, вірогідніше, була через зраду Ликери.
На завершення вечору студенти продекламували вірші Кобзаря:
- Каріна Станинець «Думи мої, думи мої»
- Вікторія Паллагі «Заповіт» на угорській мові
- Євгенія Штефуряк «Думка»
Так і залишився Тарас Григорович неодруженим. Не роздмуханими іскрами залишилися ці жінки в його житті.
Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі.
-
Публічна інформація
-
Громадський інформаційний простір