1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
  • "Стежини до Храму душі материнської"-літературно-музичний вечір з нагоди Дня матері

  • Презентація книги І.Хланти "Мелодії душі Василя Гангура"

  • «ЗОЛОТА ПАЛІТРА» ПРЕЗЕНТУВАЛА РОБОТИ ЮНИХ ХУДОЖНИКІВ У МІСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ

  • Творча зустріч з поетом, прозаїком Василем Кузаном

  • У літературно - мистецькій вітальні читали поезію і "чаювали"

  • КНИГУ ПРО ВІЙНУ ПРЕЗЕНТУВАЛИ У МІСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ


Голодомор 1932 – 1933 років в Україні

   О, як же ти не вмерла, Україно?!

Бо скільки ж то зловісницька мета.

Звела людей, приречених безвинно, –

Й ніхто за це ні в кого не спитав.

 

 

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

   В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору (кожна четверта субота листопада). У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932 – 1933 років актом геноциду. Але це рішення пройшло з мінімальним результатом – 226 голосів. Генеральна Асамблея ООН 2003 року поширила заяву, у якій визнала Голодомор 1932 – 1933 років «національною трагедією українського народу».  Факт геноциду українців сталінським режимом у 1932 – 1933 роках було офіційно визнано 11 урядами країн світу, серед яких Австралія, Угорщина, Ватикан, Литва, Сполучені Штати Америки. 4 листопада 2005 року Президент України В. А. Ющенко в Указі „Про вшанування жертв і постраждалих від голодоморів в Україні” назвав голодомори 1921 – 1923, 1932 – 1933 та 1946 – 1947 років геноцидом українського народу. За поданням Президента Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон „Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, у якому голодомор 1932 – 1933 років, відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, кваліфіковано як акт геноциду українського народу (згідно зі ст. 2 Конвенції, під дефініцією „геноцид” мається на увазі „будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”).

Своє ставлення до подій, пов’язаних з Голодомором 1932 – 1933 років в Україні, висловила 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, прийнявши 1 листопада 2007 року резолюцію про вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні.

Президент України Віктор Ющенко 2 листопада в інтерв’ю журналістам українських видань, відзначаючи, що міжнародна спільнота вперше в такому масштабі (193 країни світу) ухвалила консолідоване рішення відносно визнання Великого Голоду 1932 – 1933 років, вітав прийняття ЮНЕСКО цієї резолюції і висловив упевненість , що настане час, коли більшість країн світу визнають Голодомор актом геноциду українського народу.
Офіційним початком хлібозаготівельної кампанії 1932 року є 1 липня. План хлібозаготівель по Україні був затверджений ІІІ Всеукраїнською конференцією КП(б)У, що відбулася 6 – 9 липня 1932 року в Харкові у приміщенні Державної опери. Стратегічну лінію ЦК ВКП(б) на конференції представляли В. Молотов та Л. Каганович. «До безумовного виконання» було прийнято «встановлений ЦК ВКП(б) план хлібозаготівель по селянському сектору України обсягом 356 млн пудів». Політбюро ЦК КП(б)У після ІІІ партконференції встановило 4% надбавку до хлібозаготівельного плану, а також дозволило запровадити 2% надбавки до районних планів.
План хлібозаготівель визначався, виходячи з норми врожайності 1932 року. На 5 липня це була орієнтовна норма у 48,4 – 52,7 пудів/га, з 1 жовтня – оперативна у 42,1 – 46,5 пудів/га. Однак і вона була завищеною, як і офіційна цифра зібраного в Україні у 1932 році врожаю – 912,5 млн пудів або 14,6 млн тонн (Таугер М. Б. Урожай 1932 года и голод 1933 года // Судьбы российского крестьянства. – М., 1996. – С. 306, 308). За ствердженням одного з найавторитетніших українських дослідників Голодомору доктора історичних наук В. Марочка, валовий збір зернових в Україні у 1932 році становив 12,8 млн тонн (близько 800 млн пудів). Порівняно з 1931 роком, він зменшився на 306,3 млн пудів.
І все ж становище з урожаєм саме по собі не могло спричинити тотального голоду, через який вимерла майже половина сільського населення України. Зібраного хліба було достатньо для задоволення як продовольчих потреб населення, так і утворення насіннєвого фонду. Українські дослідники Голодомору 1932 – 1933 років в Україні довели, що «фізичне винищення українських селян голодомором – свідома і цілеспрямована терористична акція більшовицького режиму в Україні» (В. Марочко. Голодомор 1932 – 1933 рр. К., 2007. – С. 3). Про це безперечно свідчать архівні документи партійних, радянських і каральних органів. 

З 1929 року Сталін розпочав відверту боротьбу проти українських селян, навісивши на них ярлик спекулянтів, що автоматично зараховувало їх до класових ворогів. Чотирирічна війна шляхом «ліквідації куркульства як класу» та усуспільнення селянських господарств досягла свого апогею восени 1932 року, коли на село були направлені численні загони з чітко визначеними планами хлібозаготівель. Ці плани не вичерпували всіх форм здавання селянами збіжжя та продовольства державі. Крім власне хлібозаготівель, селяни мали здавати мірчуковий збір, різноманітні заготівлі м’яса, вершкового масла, яєць, інших видів продовольства, повернення державі насіннєвої позики, розрахунки колгоспів з МТС за здійснені ними роботи тощо.

Єдиною формою оплати праці колгоспників були не гроші, а трудові одиниці – так звані трудодні. Пересічною натуральною оплатою трудодня в колгоспах України у 1932 році було від 1 до 1,5 кг хліба. Його грошове наповнення становило від 50 копійок до 1 крб. 20 коп. Як стверджує В. Марочко, у 1932 році один працездатний колгоспник, за офіційною статистикою, виробляв 143 трудодні. Непрацездатним членам колгоспів трудодні не нараховувалися, і секретаріат ВУЦВК вважав це правильним. Однак і цього заробітку, за підсумками 1931 року, колгоспники України майже не одержали, зокрема, на Харківщині повністю не розрахувалися з колгоспниками 15% колгоспів, на Київщині – 28%.
По одноосібному сектору діяли норми оподаткування, встановлені Законом про Єдиний сільськогосподарський податок на 1930/31 рік. Для України, порівняно з іншими союзними республіками, ці норми були значно вищими. За гектар засіяної землі українські хлібороби повинні були вносити 58 крб, білоруські – 55 крб, закавказькі – 52 крб, російські – 46 крб. За велику рогату худобу по Україні мали сплачувати 21 крб, Білорусії – 17,5 крб, а по інших республіках – від 13 до 15,5 крб. Харківщина, як столичний регіон, оподатковувалася у межах України на ще більш високому рівні. Як свідчить Обов’язкова постанова Харківського окрвиконкому від 29 травня 1930 р. № 50 „Про порядок проведення по Харківській окрузі єдиного сільськогосподарського податку на 1930 – 1931 роки”, норми прибутковості, а з ними і розмір податку встановлювалися таким чином, що найвищий розмір податку отримали найближчі до м. Харкова райони – Харківський, Мереф’янський, Люботинський, Вільшанський та землі під сільськогосподарськими угіддями, включені до Харківської міської зони (від 80 до 88 крб та 110 крб за га відповідно). Із завершенням суцільної колективізації грошовий податок було в значній мірі замінено натуральним еквівалентом.

У зв’язку з тим, що обсяг хлібозаготівель 1931 року (39% валового збору) сягнув критичної межі для хлібофуражного балансу України, навесні 1932 року по селах почався голод, худоба вимирала. Недосіяними залишилося 2,5 млн га землі. Треба також взяти до уваги величезні втрати при збиранні врожаю 1932 року та 1,1 млн га зовсім невижатих земель. Не обґрунтована економічно, аграрна політика більшовиків призвела до втрати селянами мотивації до праці, наслідком чого стало падіння сільськогосподарського виробництва. З матеріалів, що зберігаються у колишньому Кремлівському архіві Політбюро ЦК КПРС, видно, що середня врожайність за 5 років перед 1932 роком знизилась майже на 30%, по Україні цей показник склав понад 43% (у 1927 році, до колективізації – 11,2 ц/га, у 1931 – 8,3 ц/га). Між тим хлібозаготівлі зростали з року в рік. По Україні їхній приріст у 1931/32 році, порівняно з 1929/30 роком, склав 36,7%.

За таких обставин розрахунки з колгоспниками по трудоднях за 1932 рік, порівняно з минулим роком, ще погіршилися. З матеріалів пленуму ЦК КП(б)У від 15 лютого 1933 року видно, що від серпня 1932 до лютого 1933 року 88% колгоспників Одеської, 94,8% колгоспників Дніпропетровської, 81,6% колгоспників Харківської і майже 70% колгоспників Вінницької областей не мали жодного грама хліба. Така ж картина спостерігалася і по інших областях України. Із близько 20-мільйонного сільського населення України працездатних колгоспників налічувалося тільки 6,3 мільйона, з них половина нічого не отримала за заробленими трудоднями, а 13 мільйонів непрацездатних (діти, люди похилого віку, інваліди) взагалі не забезпечувалися з фондів колгоспів. У випадку смерті колгоспника, зароблений ним на трудодні хліб родині не видавався.
Попри всі «старання» хлібозаготівельних загонів, застосування репресивних заходів на підставі написаного Сталіним власноруч закону про охорону суспільної власності від 7 серпня 1932 року, відрядження усього керівного складу ЦК КП(б)У та обкомів на хлібозаготівлі до районів з метою усунення у місцевого керівництва «хвостистських настроїв», заборону колгоспної торгівлі хлібом та перемелювання збіжжя на млинах без дозволу сільрад, а також те, що хлібозаготівельний план прийшлось тричі скорочувати, до 1 листопада 1932 року від селянського сектора України надійшло лише 136 млн пудів збіжжя (Ю. Шаповал. «Повелительная необходимость»: рік 1932-й. До дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій / Дві Русі. К., 2003, С. 283 – 284).
І хоча Сталін усвідомлював розмір кризи в республіці та побоювався соціального вибуху, допустити припинення хлібозаготівельної компанії він не збирався. Відмова від хлібозаготівель призвела б до дефіциту валюти, згортання закупівель за кордоном обладнання для нових заводів, визнанню помилковості політики «великого стрибка». Для Сталіна питання «бути чи не бути» восени 1932 року вирішувалося в Україні. Враховуючи ступінь незадоволення його політикою в суспільстві, а також у керованій ним партії, Сталін і його прибічники воліли приректи на голод і смерть мільйони, ніж випустити владу. 

22 жовтня 1932 року Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення: „З метою підсилення хлібозаготівель відрядити на 2 декади повноважні комісії під керівництвом В. М. Молотова на Україну, під керівництвом Л. М. Кагановича – до Північно-Кавказького краю”. 29 жовтня комісія ЦК ВКП(б) на чолі з В. Молотовим прибула до Харкова. Він одразу приступив до справ: розіслав українських керівників по районах, просив телеграмою Сталіна направити в Україну на місяць для проведення хлібозаготівель 50 - 70 досвідчених комуністів, розпорядився припинити продаж промислових товарів колгоспникам та одноосібникам, зажадав від місцевих керівників налагодити облік збіжжя біля молотарок і сам виїхав у південні області України. З приїздом в Україну Молотова головним методом хлібозаготівель стали репресії. В Російському державному архіві соціально-політичної історії зберігається директива ЦК КП(б)У, прийнята за вказівкою цього сталінського поплічника, якою судові органи зобов’язуються розглядати судові справи з хлібозаготівель поза чергою «як правило виїзними сесіями на місці із застосуванням крутих репресій». Для цього в кожній області додатково створювали не менш ніж 5 - 10 роз’їзних судових груп. Обкомам партії було дано попередження, що «пасивність у цій справі… ЦК КП(б)У розглядатиме як гірший різновид гнилого лібералізму, неприпустимого у більшовицькій партії» (В. Васильєв. Ціна голодного хліба. – В кн.: Командири великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ. 1932 – 1933 рр. / За ред. В. Васильєва, Ю. Шаповала. – К., 2001. С. 36).
Налагодивши таким чином в Україні справу хлібозаготівель, В. Молотов 6 листопада відбув до Москви. Однак його дії здалися Сталіну недостатніми. Повернувшись до Харкова, В. Молотов зібрав 18 листопада засідання Політбюро ЦК КП(б)У, яке під його тиском ухвалило постанову „Про заходи з посилення хлібозаготівель”. На її виконання з Харкова та інших промислових центрів було відправлено до сіл бригадами по 3 – 4 особи 600 робітників-комуністів, яким були надані повноваження влаштовувати в селянських господарствах подвірні обшуки, вилучати не тільки збіжжя, а й усе продовольство, застосовувати натуральні штрафи в обсязі 15-місячної норми здавання м’яса. Цією ж постановою вводилося таке невідоме жодній системі судочинства покарання, як занесення колгоспів, сіл або цілих районів на „чорну дошку”. Позбавлені усього їстівного, не маючи змоги втекти через загороджувальні пости ГПУ, яким оточували занесену на «чорну дошку» територію, люди були приречені на голодну смерть. До 5 грудня на «чорну дошку» рішенням ЦК КП(б)У і РНК УСРР було занесено шість сіл, а постановами облвиконкомів – 400 колгоспів. Серед перших сіл Харківщини, занесених на „чорну дошку”, були с. Лютеньки та Кам’яні Потоки. 
З 19 листопада у 243 районах України розпочалася спецоперація ГПУ, в ході якої мала бути виконана рознарядка на арешти 3525 сільськогосподарських працівників. За пропозицією В. Молотова 22 листопада Політбюро ЦК ВКП(б) утворило трійку у складі Косіора, Реденса, Кисельова, якій надавалося право виносити смертні вироки у справах репресованих під час хлібозаготівель. Комісії з аналогічними функціями створювалися в кожній області України.
З метою недопущення неконтрольованих міграцій населення 27 грудня 1932 року з’явилася постанова про запровадження паспортної системи. Селян було виключено із категорій громадян СРСР, яким видавалися паспорти.

Заготівлі з урожаю 1932 року в хліборобних районах тривали до січня 1933 року. У „боржників” були конфісковані всі продукти тривалого зберігання. Як наслідок, в селах України, не отримуючи допомоги ззовні і не маючи можливості врятуватися на законних підставах, люди вимирали масово. Між тим, новий перший секретар Харківського обкому КП(б)У П. П. Постишев, виступаючи 4 лютого 1933 року на об’єднаному пленумі Харківського обкому та міському КП(б)У, констатував: „Ви знаєте, що хлібозаготівельна кампанія поточного року проходила і, на жаль, досі ще проходить на Україні край незадовільно. Держава не отримала тієї кількості хліба, якої вона мала всі підстави очікувати від України, не кажучи вже про те, що у відношенні термінів виконання хлібозаготівельного плану партійні організації України, в першу чергу, парторганізація Харківської області, ідуть далеко не на першому місці в Союзі”.

Аналізові „помилок” Харківської парторганізації у керівництві сільським господарством і організації хлібозаготівель Постишев присвятив третину доповіді. І жодним словом не згадав, що протягом кількох місяців страшною смертю вимерла майже третина сільського населення області. Саме за таке нагадування поплатився посадою попередник Постишева Р. Терехов, якого Сталін назвав казкарем.

За кількістю померлих Харківщина утримувала сумне лідируюче місце. Лише за 3 місяці 1933 року в Харківській області, до складу якої на той час, крім районів нинішньої Харківської, входили також більшість Сумської, Полтавської та деякі райони Київської області, померло понад 600 тис. чоловік. Науковці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929 - 1933 роки у регіонах, заселених українцями. У Харкові він перевищив 25%.
Про масштаби смертності у селах області та у м. Харкові свідчить лист голови Харківського облвиконкому Шелехеса до ЦК КП(б)У від 30 травня 1933 року. В ньому, зокрема, вказується, що за неповними даними районів, у зв’язку з тим, що смерть взагалі не реєструється органами ЗАГС, є села, де за останні 3 місяці померло 450 – 600 чоловік, по багатьох селах виділені спеціальні підводи, які їздять по дворах і збирають трупи. На вулицях Харкова лише протягом 27 - 28 травня 1933 року підібрано 5447 чоловік та 147 трупів. Приплив жебракуючого та голодуючого елемента останнім часом все збільшується, лише за 5 місяців 1933 року контингент дітей у дитбудинках Харкова та області виріс на 14185 дітей (більше ніж вдвічі), потік безпритульних дітей не припиняється і, безумовно, так буде і надалі, повідомляв Шелехес. Тільки за 1 день – 25 травня на Харківському залізничному вокзалі було підібрано 2 тис. дітей, а за ніч з 27 на 28 травня по м. Харкову – 700 дітей, зазначав він.
Уточнені дані людських втрат міг би дати всесоюзний перепис населення 1937 року. Однак його результати були знищені, а виконавці репресовані. Разом з тим, всесоюзний перепис населення 1939 року, проведений під пильним оком влади, не зміг повністю приховати катастрофічні наслідки голодомору 1932 – 1933 років в Україні, що не були подолані навіть до кінця 30-х років. За даними цього перепису, чисельність населення України складала 30 960,2 тис. чоловік (проти 31 901,4 тис. чоловік на початку 1933 року, тобто менше на 941 тис. чоловік), а чисельність українців, які мешкали в 1939 р. на всій території СРСР, дорівнювала за ним 28,1 млн, тоді як у 1926 році – 31,2 млн.
Про масштаби Голодомору можна судити також за такими даними: населення СРСР з осені 1932 до квітня 1933 років скоротилося з 165,7 млн чоловік до 158 млн або на 7,7 млн, головним чином зарахунок сільського населення. Цифра 158 млн чоловік надається Б. Ц. Урланісом із застереженням як „приблизна”.
Динаміку смертей, а не фактичну їх кількість, по Харківській області можна прослідкувати завдяки підрахункам, проведеним 2002 року працівниками районних відділів РАГС Харківської області (у її сучасних межах) за книгами реєстрації смертей на замовлення Організаційного комітету з підготовки та проведення в області заходів у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні. Неповнота цих даних обумовлюється тим, що, по-перше, велика кількість книг не збереглася, по-друге – не всі смерті реєструвалися. Слід зазначити, що такий підрахунок проводився вдруге. (Результати першого зберігаються в документах науково-допоміжного фонду Харківського історичного музею і опубліковані в книзі „Чорні жнива. Голод 1932 – 1933 років у Валківському та Коломацькому районах Харківщини (документи, спогади, списки померлих)”. Упор. Т. В. Поліщук. – Київ – Харків – Нью-Йорк – Філадельфія. – 1997). Підрахунки останніх років дали дещо інші цифри, але тенденція не змінилась. Загальна кількість зареєстрованих смертей у 1933 році на території сучасної Харківщини складає понад 120 тис. (разом з м. Харковом, де зареєстровано 33 900 смертей). Порівняно з НЕПівським 1925 роком це більше ніж у чотири рази, а з 1936 роком, останнім роком перед масовими політичними репресіями – вшестеро.
З метою забезпечення належної організації та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні Президент В. А. Ющенко Указом від 14 березня 2007 року створив Координаційну раду з підготовки заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, а через 2 тижні Указом Президента № 250 ці заходи було затверджено. Наразі відбулося два засідання Координаційної ради, друге пройшло 23 жовтня в м. Харкові, звідки 1932 року було організовано втілення в Україні нелюдського плану більшовицького імперського керівництва – виморення голодом-геноцидом 7 мільйонів українських селян. Українці, як історична нація, мають відродити імена українських хліборобів, жертв цілеспрямованого державного терору.

Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу.

ББК 63.3(4Укр)6

К21

Кардаш П. Злочин. - К: Видавництво "Фортуна", 2003. - 555 с.

Шановний читачу! Ти тримаєш у руках незвичайну книгу. Так, незвичайну, бо писана вона не одним автором, а десятками людей, котрі, здебільшого, й не думали ніколи братися за писання спогадів про події, бути учасниками яких випала їм доля. Та пам'ять про жорстокі часи і невимовний біль за втратами спонукав їх, аби вони розповідали, писали, переказували молодшим про нелегку долю свою й усього українства.
"Злочин" має сумний зміст і засвідчує про нечуваний досі в світі ґеноцид проти однієї нації - української. На жаль, про цей найбільший у світі злочин, що здійснений кому-но-большевицькими варварами над українцями і всім українством, тепер є ще у світі багато утаємничень, перекручень правдивої історії, фальсифікації фактів, дискримінацій людей і самої української ідеї за незалежність і волю.

ББК 63.3(2Ук)714+63.3(2)714

Т67

33-й: голод: Народна книга-Меморіал / Упоряд.: Л.Б. Коваленко, В.А. Маняк.—К.: Рад. письменник, 1991.—584 с.
ІSBN 5-333-00875-2

Матеріали в Книзі-Меморіалі згруповано за тодішним (початок 30-х років) адміністративно-територіальним поділом Української РСР, яка складається з семи областей, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Київської, Одеської, Харківської, Чернігівської. (До складу Української РСР входила такоє Молдавської АРСР).
 

УДК 94(477):314.156.5]"1932/1933"

ББК 63.3(4Укр)615

Г61

Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка. Матеріали міжнародної наукової конференції. Київ, 25 —26 вересня 2008 року. - К.: Видавничий дім «Києво Могилянська академія», 2009. —
447 с.
ІSBN 978-966-518-530-7

  Запропонована увазі читача книга є збірником матеріалів Міжнародноі наукової конференції Голодомор 1932—1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка», що проводилася за підтримки ЮНЕСКО 25— 26 вересня 2008 року в Києві. Учасники конференції мали на меті обмін результатами наукових досліджень, що стосуються причин і наслідків Голодомору 1932—1933 років в Україні та інших регіонах колишнього СРСР, а також обговорення сучасних проблем правової оцінки Голодомору Відповідно до тематичних секцій конференції збірник поділено на три розділи: політичні і соціально-економічні чинники Голодомору 1932-1933 років; маштаби і наслідки демографічної катастрофи 1932-1933 років в Україні; правова оцінка Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу.
Збірник розраховано на науковців, які досліджують тему Голодомору 1932-1933 років в Україні, краєзнавців, учителів, а такоє усіх, хто цікавиться історією і України.

УДК 94(477):314.156.5]''19"

ББК 63.3(4УКР)615

В97

Великий голод в Україні 1932-1933 років : у IV т. Т. І. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Виконавчий директор Комісії Джеймс Мейс. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 838 с.
ІSВN 978-966-518-472-0
ІSВN 978-966-518-473-7 (Том І)

  Перший том чотиритомного видання матеріалів Конгресово- президентської США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral historyі є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1433 була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, яв батшш такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр.
Видання розраховане як на науковців, так і на широке коло тих, хто цікавиться історичним минулим нашої держави.

УДК 94(477):314.156.5]''19"

ББК 63.3(4УКР)615

В97

Великий голод в Україні 1932-1933 років : у IV т. Т. ІІ. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Виконавчий директор Комісії Джеймс Мейс. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 838 с.
ІSВN 978-966-518-472-0
ІSВN 978-966-518-474-4 (Том ІІ)

 Другий том чотиритомного видання матеріалів Конгресово- президентської США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral historyі є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1433 була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, яв батшш такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр.
Видання розраховане як на науковців, так і на широке коло тих, хто цікавиться історичним минулим нашої держави.
 

УДК 94(477):314.156.5]''19"

ББК 63.3(4УКР)615

В97

Великий голод в Україні 1932-1933 років : у IV т. Т. ІІІ. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Виконавчий директор Комісії Джеймс Мейс. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 838 с.
ІSВN 978-966-518-472-0
ІSВN 978-966-518-475-1 (Том ІІІ)

 Третій том чотиритомного видання матеріалів Конгресово- президентської США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral historyі є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1433 була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, яв батшш такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр.
Видання розраховане як на науковців, так і на широке коло тих, хто цікавиться історичним минулим нашої держави.

УДК 94(477):314.156.5]''19"

ББК 63.3(4УКР)615

В97

Великий голод в Україні 1932-1933 років : у IV т. Т. ІV. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Виконавчий директор Комісії Джеймс Мейс. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 838 с.
ІSВN 978-966-518-472-0
ІSВN 978-966-518-476-8 (Том ІV)

 Останній том чотиритомного видання матеріалів Конгресово-президентської США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral historyі є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1433 була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, яв батшш такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр.
Видання розраховане як на науковців, так і на широке коло тих, хто цікавиться історичним минулим нашої держави.

УДК 94 (100) "1939/1945": 314.156.5 (477)

ББК 84 63.3(2)622-38

М 79

Моргун Ф. Т. Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу. Факти і наслідки. - Вид. четверте, перероблене і доповнене. - Полтава: Диво-світ, 2008. - 296 с.
ISBN 978-966-7891-95-4.


 Сучасний читач зовсім недавно став свідком того, з якими труднощами було прийнято в залі Верховної Ради України постанову про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу. Відомий письменник-публіцист Федір Моргун іде ще далі й розширює часові межі геноциду принаймні до масштабів першої половини кривавого XX сторіччя.
Моргун, майстер публіцистичної прози із захоплюючими сюжетами, переконливо показує й доводить, що головна спроба геноциду українського народу - Друга світова війна. Натхненниками й організаторами її виступили фюрер нацистів А. Гітлер і вождь більшовиків Й. Сталін.
Автор вважає, що геноцид здійснювався також проти Польщі, Росії, Білорусі, євреїв та інших народів СРСР і світу. Він сподівається, що знайдуться історики, які опишуть і оцінять розміри жахів, пережитих усіма народами в роки тиранії сталінщини.
Як українець, свідок Голодомору, очевидець окупації України й учасник її звільнення від Донбасу до Карпат - автор цієї книги, розрахованої на найшир-шу читацьку аудиторію, обмежує своє завдання сталінсько-гітлерівським геноцидом українського народу.
Четверте видання цієї книги виходить у світ після трагічної смерті автора 7 липня 2008 року внаслідок тяжких травм, отриманих у автокатастрофі 2 липня під Охтиркою на Сумщині. Невгамовний українець Федір Моргун був запрошений губернатором Бєлгородщини Євгеном Савченком на Всеросійський день поля і їхав у Бєлгород із наміром подарувати свої нові книги Президентові Росії Дмітрію Мєдвєдєву і Прем'єр-міністрові Владіміру Путіну. В них, як і в цьому посмертному виданні, автор застерігає від ототожнення злочинного сталінсько-більшовицького режиму з російським народом, закликає до взаємоповаги та вічної дружби між нашими державами і країнами всього світу.
 

ББК 63.3 (4 Укр.)

СЗЗ

Володимир Сергійчук. Як нас морили голодом. Вид. 2-е, доповнене. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2003.— 252 с.
ІSBN 966-7060-47-9.

 На основі невідомих до недавнього часу документів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в XX ст. через штучні голодомори, організовані більшовицькою владою.
Уперше в одному дослідженні мовою документів розповідається про голодомори 1921—1923, 1932—1933 і 1946—1947 років. Крім того, наводяться документи про спробу комуністичного режиму приховати перед світом правду про голод в Україні і розповідається про зусилля українців у діаспорі, які домагалися визнати цю трагедію геноцидом нашого народу і добилися цього від найвідоміших правників західного світу.
Видання розраховане на всіх, хто хоче знати правду про ці страшні сторінки української історії.

ББК 63.3 (4УКР) 622

УДК 94(477.53)"1932-1933"

С60

Соловей Д. Ф. Сказати правду. Три праці про голодомор 1932 1933 років. За редакцією Юрія Шаповала і Олександра Юренка. — Київ—Полтава, 2005. — 300 с, 29 іл.
ISВN 966-8270-03-7

 Книжка містить праці одного з найавторитетніших дослідників трагедії, що її пережив народ України на початку 30-х років XX століття. Дмитро Соловей (1888—1966), якому довелося стати емігрантом, починав свої дослідження за умов, коли, здавалося, правда про голодомор ніколи не проб'ється на його рідну землю. І ось тепер його праці повертаються в Україну. Як засвідчує, зокрема, це видання, вони добре перевіряються і підтверджуються документами.
Розрахована на викладачів, студентів, науковців, на всіх, хто цікавиться історією України.

ББК 63.3 (4УКР) 616

С50

Смертю смерть подолали: Голодомор в Україні 1932—1933/ Авт. колектив: П. П. Панченко (керівник), М. М. Вівчарик, А. І. Голуб, М. А. Журба та ін./ -К.: Україна, 2003.— 352 с, [8] арк.
ISBN 966-524-124-9

 У книзі трагедія голодомору 1932—1933 років висвітлюється як у загальноукраїнському, так і регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії, оригінальними ілюстративними матеріалами.
Для викладачів і студентів вузів, педагогів та учнів старших класів, профтехучилищ, широке коло читачів, усіх, хто виявляє інтерес до історії України.

ББК 63.3 (4УКР) 615-4

Л65

Лиха коса голодомору: 1932—1933. Авт. колектив: П. П. Панченко (керівник), М. О. Багмет, М. А. Журба та ін. - К.: Україна, 2008. - 432 с.
ISBN 978-906-524-312-0

У книзі трагедія голодомору 1932—1933 років висвітлюється як у загальноукраїнському, так і регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії.
Розрахована на викладачів і студентів вузів, педагогів та учнів старших класів, профтехучилищ, усіх, хто виявляє інтерес до історії України.
 

ББК. 63.3 (4 Укр.)

С33

Український хліб на експорт: 1932—1933. — К.: ПП
Сергійчук М. І., 2006.— 432 с.
ISBN 966-2911-06-5

 На основі невідомих документів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в 1932—1933 роках через експорт нашого хліба
Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією України.

ББК 63.3(4УКР)622

Р 65

Розсекречена пам'ять: Голодомор 1932-1933 років в Укра-Р65 їні в документах ҐПУ-НКВД. - К.: Вид. дім «Києво-Моги-лянська академія», 2008. - 604 с. [64] арк. іл.
ISBN 978-966-518-453-9

 У виданні представлено документи радянських органів державної безпеки -Державного політичного управління (ДПУ) та Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що містять додаткову архівну інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої трагедії в історії українського народу XX століття - Голодомору 1932-1933 років. Документи розповідають про здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі й з метою приховування правди про Голодомор. Майже 70 років ці документи зберігались під грифами секретності і були недоступними для дослідників.
 

ББК63.3(4УКР)61

С32

Серафима (ігуменя) Піст від диявола. — К.: Мистецтво, 2003. — 112с: іл.
ISBN 966-577-022-5

Книга розповідає про голодомори в Україні 1921—1923, 1932—1933 і 1946—1947 років. У ній вміщено документальні матеріали, спогади, фотографії, інші свідчення тих часів, зібрані Синодальною комісією Української Православної Церкви з увічнення пам'яті жертв голодомору, дано церковно-історичну та духовно-етичну оцінку жахливого злочину більшовицького тоталітарного режиму.
 

ББК 63.3(4Укр)6

УДК 92 (477) Укр (06)

Г - 61

Голодомар в Україні у XX столітті: матеріали Міжнародної наукової конференції. - Будапешт-Ужгород, 2003. - 119 с.
ISBN 966-7511-75-8

 До цієї збірки увійшли виступи учасників Міжнародної конференції "Голодомор в Україні у XX столітті", яка пройшла у Будапешті 28 вересня 2002 року. Метою конференції було оприлюднення відомостей, які сприятимуть тому, щоб широкі верстви населення України та Угорщини усвідомили історичний факт голодомору в Україні у XX столітті як злочинну акцію керівництва СРСР, спрямовану на знищення українського народу.
Видавці сподіваються, що книга буде цікавою і корисною для фахівців у галузі історії, для студентів, для всіх, кому небайдуже історичне минуле нашоїдержави.

ББК ТЗ (4Укр) 6я1

УДК 016:9(477) «1932-1933»

Г61

Голодомор 1932-1933 рр. в Україні (До 70-річчя): Бібліографічний покажчик /Укладачі О.Г.Люта, Л.О.Смочко; Наукова редакція М.М. Вегеш. - Ужгород: КП «Ужгородська міська друкарня», 2006. -176 с.
ISBN 966-2921-09-5

 Бібліографічний покажчик підготовлений до 70-річчя голодомору 1932— 1933 років в Україні. Це друге, доповнене видання. У ньому систематизована література з 1933 року по січень 2006 року (1153 позиції).
Бібліографічний покажчик стане в пригоді викладачам вузів, студентам, бібліотечним працівникам, усім тим, хто цікавиться історією українського народу.
 

ББК 63.3(4УКР-43АК)622

УДК 94(477.87)"1929/1933"

В 42

Відлуння жахливої трагедії (До 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні: Збірка статей, опублікованих у газетах 30-х років XX ст. в Підкарпатській Русі) / Упорядкує. М.В. Делеган, С.А. Вискварко. -Ужгород: ВАТ "Патент", 2008. - 160 с.
ISBN 978-966-8760-55-6

 Трагедію українського народу 1932-1933 років неможливо було приховати. Відлуння про неї доходили до більшості країн Європи, у тому числі і до Чехословацької республіки, до складу якої у той історичний період входило і Закарпаття. У Державному архіві Закарпатської області збереглися підшивки газет 30-х років XX ст., у яких публікувалися відгуки. Саме вони послужили основою для підготовки цього збірника.

ББК 63.3(4УКР) 622

Г61

Голодомор: Геноцид українського народу 1932-1933.-К: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008. - 24 с.

Брошура у стислій формі розповідає про головні причини найжахливіші за масштабом та перебігом подій трагедії, яку пережив 1932-1933 рр. українські народ. Автори розкривають тло трагедії, наголошують на її штучності. Вони аргументовано доводять, що творцями Голодомору була верхівка комуністичної партії на чолі з Й. Сталіним. У центрі авторської уваги пошук відповіді на питання, чому терор голодом був спрямований проти України. Брошура описує механізм Голодомору, його зловмисність, кваліфікує його відповідно до Конвенції ООН 1948 р. як геноцид, злочин проти людяності.
Брошура написана на основі детального вивчення історіографії проблеми, в ній широко використано документальні матеріали, свідчення очевидців.
 

ББК 63.3(2Ук)71 - 63.3(2)71

61

Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / Кер. кол. упоряд. Р. Я. Пиріг.~ Політвидав України, 1990.— 605 с.
ISBN 5-319-00827-9

Збірник присвячений одній з найбільш драматичних і «закритих» сторінок історії українського народу — голодові 1932—1933 рр Вперше обнародувані унікальні, щойно розсекречені архівні матеріали, які відбивають справжні причини, хронологічний перебіг та наслідки трагедії.
У статтях вчених висвітлюються соціально-економічні та моральні аспекти здійснення в республіці сталінської політики колектиі-зації та хлібозаготівель, яка стала безпосередньо причиною продовольчих труднощів, а потім страхітливого голоду.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
 

 

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:

Творча постать Т. Шевченка

Ми в соцмережах