1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
  • Майстер – клас «Великодний декор»

  • В Ужгородській центральній міській бібліотеці пройшли заходи в рамках фестивалю "Історія/UA"

  • В ГОЛОВНІЙ БІБЛІОТЕЦІ УЖГОРОДА ПРЕЗЕНТУВАЛИ КНИГИ ІВАНА ХЛАНТИ

  • Свято закоханих «Лиш для любові варто жити, про любов сьогодні всі слова»

  • Презентація книги Юрія Шипа "Зліт на крилах літ"

  • “Козацькому роду нема переводу”


Віртуальні виставки

Карпатська Україна: сучасний погляд (до 80-річчя Карпатської України)

                                                                             КАРПАТСЬКА УКРАЇНА…ТРОХИ ІСТОРІЇ

altКарпатська Україна 1938–1939 р. – доленосна подія в житті всього українського народу. Невеликому Закарпатському краю судилось відіграти вагому роль в історії українського державотворення. Навіть короткотривале існування цієї держави стало символом національних прагнень всього українського народу. Адже певні події, а також вчинки окремих людей можуть переважити навіть наступ багаточисельної армії і вдихнути нове життя в національну ідею. Таким видається постання Карпатської України, яка заявила на весь світ про наміри українців жити у самостійній соборній державі. 

Створення Карпатської України в 1938–1939 рр. збіглося з гострою політичною кризою в Центральній Європі напередодні Другої світової війни. Закономірно, що суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі та в Чехословаччині зокрема, складовою частиною якої з 1919 р. було Закарпаття, наклали свій відбиток на події у краї. Його доля розглядалася на Мюнхенській нараді чотирьох держав Європи, що визначила долю Чехословаччини. 5 жовтня 1938 р. подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися українські автономісти, проголосивши 11 жовтня автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з А. Бродієм. Однак новопосталий уряд через свою проугорську політику викликав незадоволення представників українського напряму. 26 жовтня 1938 р. А. Бродія усунуто з посади голови уряду і новим прем’єр-міністром Карпатської України обрано Августина Волошина.

Детальніше »


Царівна української літератури

Одна праця, одне перо, а власне моє.
Я зроблю мене тим, чим я є –
робітницею свого народу.
О.Кобилянська 

Відома українська письменниця Ольга Кобилянська належить до митців слова, творча спадщина яких є близькою і дорогою для багатьох поколінь українців. Повісті, оповідання, новели пройняті  любов’ю до людей, вірою в їх соціальне і національне визволення. 

 

Детальніше »


Тарас Григорович Шевченко (9.3.1814 — 10.3.1861)

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

 

   Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...

Детальніше »


Голодомор 1932 – 1933 років в Україні

   О, як же ти не вмерла, Україно?!

Бо скільки ж то зловісницька мета.

Звела людей, приречених безвинно, –

Й ніхто за це ні в кого не спитав.

 

 

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

Детальніше »


Україно моя, ти одна як життя»

«Моя Україно!...
Вірю, що дух твій ніколи не згасне,
Ти совість народу, незгасна зоря,
Живи й процвітай, моя Україно,
Для миру, для щастя любові й добра!»

 

 

 

 

16 липня в 1991 році, уперше було відзначено День Незалежності України.  В 1990 році 6 липня  - Верховна Рада Української РСР прийняла ухвалу Декларації про державний суверенітет України. Також, в той же день 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила ще один документ - постанову «Про День проголошення незалежності України». У цьому документі зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року.

Детальніше »



Сторінка 1 з 2

Ми в соцмережах