«Нетлінний скарб століть»

   5 листопада в літературно-мистецькій вітальні Ужгородської міської бібліотеки відбувся тематичний вечір  до Дня української писемності та мови під назвою «Нетлінний скарб століть».
"Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості... Мова - душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб... І поки живе мова - житиме народ, яко національність. Не стане мови - не стане й національності: вона розпорошиться поміж дужчим народом." (І. Огієнко).

   На святі рідної мови були присутні студенти ІІ курсу Ужгородського музичного училища ім. Д.Задора, які разом з ведучими Гузак Андріаною та Мемедовою Лейлою поринули в історії становлення української писемності та мови.    Наша мовна традиція сягає докняжих часів, а в період Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувало їх. Гідно подиву, що його не задушили княжі міжусобиці, не стяла ворожа шабля, не затоптали в болото кінські копита, що воно не розвіялось у вирі навальних орд, а залишилось сіллю землі й народу.
   Чого тільки не застосовували губителі нашої мови! І офіційно забороняли, і оголошували неіснуючою чи придуманою німцями, і вважали діалектом російської або польської мови, і тримали в мовних гетто, й оцінювали як "хлопську", "колхозну", і підлаштовували її під іншу мову з метою прискорення її злиття в ім'я світлого майбутнього всього людства, і прославляли її "небувалий розквіт", завдяки дружнім впливам, а вона таки живе. "Не вмирає душа наша!"
   Після короткого екскурсу, студентка музичного училища ім. Д. Задора Грига Тетяна заспівала пісню «Ой ходить сон коло вікон».
Також для всіх присутніх лунали щирі вірші Тараса Шевченка, Олеся Гончара, Павла Тичини, Володимира Сосюри про рідну українську мову та веселі гуморески Павла Глазового.
В читальному залі оформлена постійно-діюча книжкова виставка «Єдиний скарб у тебе рідна мова».