Дзвони нашої гіркої пам’яті

 21 листопада в літературно-мистецькій вітальні клубу «Гармонія» відбувся тематичний вечір до 80-річниці трагедії Голодомору 1932-1933 років.

     Ця трагедія своєю жорстокістю і звіринністю в людській подобі не знаходить прикладу в історії людства.

     Ведучі вечору Марина Галаговець та Мар'яна Бенце розповіли присутнім про наслідки голодомору, адже це і духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда-прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень.
      І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалось з корінням.
     Рано чи пізно, але обов'язково кожна людина і весь народ осмислить своє минуле.
     Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

   Світлана Баран та Лейла Мамедова зачитували вірші про голодомор, всі присутні із жалем в серці слухали їх.

     Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою владою, пам’ять про тих, хто не дожив, пам’ять про тих, хто недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених.
     Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.
     Нехай у мільйони маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.
    Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.

Хотілося б, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

    Всі присутні схилили голови в скорботі перед невинно загиблими і пом’янули хвилиною мовчання великомучеників нашої історії.  

В залі була оформлена книжкова виставка "Чорна сповідь моєї Вітчизни"