Ганна Бандурка: «Бібліотека – це думки багатьох тисяч осіб, котрі бачили світ по-своєму»

«Кожен з нас може отримати в бібліотеці душевний спокій, втіху в печалі, моральне оновлення і щастя, якщо вміє володіти тим дорогоцінним ключем, який відкриває таємничі двері цієї скарбниці», - писав Джон Леббок. Цей вислів, напевно, якнайкраще репрезентує життя сучасної бібліотеки. Адже бібліотека – це дім, де зосереджені тисячі думок, а бібліотекар – людина, котра ці думки упорядковує і доносить їх до читача. Незабаром, 30 вересня, працівники бібліотек відзначатимуть своє професійне свято. Отож, із цієї нагоди розмова із директором Ценральної міської бібліотеки Ганною Бандуркою.

- Ганно Василівно, якою є професія бібліотекаря із середини та, власне, чому обрали для себе цей фах?

- Я завжди дуже любила читати. У дитинстві увесь свій вільний час я проводила у бібліотеці. У селі Руське Мукачівського району, звідки я родом, була дуже гарна бібліотека, напевно, це мене і наштовхнуло на вибір професії. У той час я думала, що професія бібліотекаря полягає у тому, щоб читати книжки, проте це далеко не так.

Мені подобається робота з людьми, інтелектуальні бесіди, які мають місце у стінах бібліотеки. Бібліотека – це думки багатьох тисяч осіб, котрі бачили світ по своєму. Саме тому сучасна людина повинна все про-фільтрувати і обрати для себе щось потрібне, важливе. Книги формують думку та особистість людини. Бібліотека виховала не одне покоління людей. Тому хотілося б, щоб на цей заклад звертали більше уваги.

Вважаю, що приватні колекції книг у домашній бібліотеці – це знущання над книгою. Адже зазвичай у домашній бібліотеці книжка лише один раз прочитана і кинута на полицю. Книгу потрібно читати, а не прикрашати нею стелажі. Чим більше вона потріпана, тим вона цінніша.

- Пані Ганно, цікаво, яка структуру бібліотеки?

- Структура Центральної міської бібліотеки дуже проста, нові надходження потрапляють у відділ комплектування та обробки документів, там відбувається обробка літератури, створюються каталоги та картотеки. Із цього відділу література потрапляє на абонемент і в читальний зал. Також маємо свій сайт, де проводимо віртуальні книжкові виставки, розміщуємо інформацію про заходи, які відбуватимуться у стінах бібліотеки. У читальному залі розміщено сім комп’ютерів, які обладнані усім потрібним устаткуванням. У бібліотеці працює дванадцять фахівців у своїй галузі.

- Як виглядає сучасна бібліотека може побачити кожен охочий, а от якою вона була на початковому етапі її створення?

- Історія бібліотек нашого міста починається з далекого 1902 року, у той час була започаткована перша народна бібліотека. Як повідомляється в історичних джерелах, Ужгород одержав у дар від Будапешта дві дубові книжкові шафи і одну тисячу книг угорською мовою. У такому стані була бібліотека протягом наступних двадцяти років. Стан бібліотеки змінився на краще після входження Закарпаття до Чехословаччини. У часи правління Бачинського культурна комісія вирішила створити сучасну міську бібліотеку. Її основний фонд сформували книги, які Ужгород отримав у подарунок від Ради земських музейних бібліотек, а також зібрання народної бібліотеки. Усього при відкритті бібліотека мала 1506 книг чехословацькою, карпаторуською, угорською та німецькою мовами.

Згодом на засіданні міської Ради Ужгорода було затверджено правила користування бібліотекою. Відповідно, кожен ужгородець мав право записатися до бібліотеки, представивши посвідчення особи. У 1932 році для бібліотеки було збудовано спеціальне приміщення. За десятиліття кількість книг у бібліотеці значно зросла, у бібліотечний фонд почали надходити газети та журнали.

Протягом 1945-1961 років бібліотека декілька разів змінювала своє місцезнаходження та згодом повернулася на своє історично заслужене місце, де, власне, знаходиться і до сьогодні.

За всі роки формування бібліотеки змінювалася і політична система, і назва бібліотеки: народна, просвітянська, міська, обласна, а потім знову міська. Проте не змінювалося одне – вдячність читачів.

Діяльність бібліотеки протягом останніх років спрямована на виконання основних своїх завдань – стати інформаційним, культурним, освітнім закладом, як це задекларовано Законом України «Про бібліотеки та бібліотечну справу».

- Ганно Василівно, яка кількість друкованих джерел наразі нараховується у бібліотечному фонді?

- До послуг ужгородців 162, 2 тисячі друкованих видань, 58 різновидів газет та журналів. Також бібліотека оснащена комп’ютерами, тому наші читачі мають доступ до інтернет-ресурсів. Основними джерелами надходжень до бібліотек є книги подаровані авторами та користувачами, книги надані за сприянням ОДА, а також джерела придбані за додаткові платні послуги.

Окрім того, ми проводимо значний обсяг просвітницьких заходів та творчих акцій за участю спілок, національно-культурних товариств, громадських організацій та навчальних закладів. У стінах бібліотеки мають місце літературно-музичні вечори, презентації книг, історично-літературні години, а також засідання читацьких клубів.
Минулоріч централізована бібліотечна система, до якої входить шість бібліотек, стала фіналістом третього раунду конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до мережі Інтернет». Цей проект започаткований Радою Міжнародних наукових досліджень та обмінів IREX у рамках програми «Бібліоміст». Так, зараз бібліотека пропонує користувачам додаткові сервісні послуги.

- Чи користується зараз книга популярністю та хто є найчастішими відвідувачами бібліотеки?

- Бібліотека відкрита абсолютно для всіх. До прикладу, студент не має коштів для того, аби придбати собі літературу, яка, до речі, нині коштує дорого. За останні роки література значно подорожчала.

Зараз відбувається деформація бібліотеки, так би мовити інтернатизація, проте, не зважаючи ні на що, книга та електронні ресурси повинні іти поруч, не витісняючи одне одного. Потрібно розуміти, що в інтернеті інформація не фільтрується, тому це не найбільш достовірне джерело.

Більше наших користувачів – студенти та пенсіонери. Протягом року наша бібліотека обслуговує до семи тисяч користувачів. Зараз значно збільшилася кількість користувачів, завдяки початку нового навчального року. Найбільшою популярністю користується навчальна література.

Людина не може бути замкненою у вузькому колі, тому бібліотека акумулює у собі людей пов’язаних за пристрастю, за родом діяльності. Тому у нас також працюють так звані клуби за інтересами.

Довгий час ця установа була осторонь від держави, на неї не виділяли жодних коштів, проте зараз відношення до бібліотек почало змінюватися, піднявся рівень престижу професії та установи.

У 2012 році сесією Міської ради була прийнята «Програма розвитку бібліотек та бібліотечної справи на 2013-2015 роки». Згідно з цією програмою нам було надано 25 тисяч гривень на придбання літератури.

- На вашу думку, який стан книгодрукування в Україні?

- Видається дуже багато літератури. Проте мене більше цікавить питання – де вони діваються? Якби було більше державних замовлень та державних програм, то ці книги потрапляли б і в бібліотеки.

- Зараз в Україні видається близько 80% російськомовної літери, як це відображається на бібліотеці?

- Скажу вам єдине – за останні роки по закупівлі книг у нас переважає україномовна література. Багато російськомовної літератури лишилося ще із часів Радянського союзу.

- Чи є у вас, пані Ганно, улюблена книжка?

- Знаєте, це складне питання для бібліотекаря. У мене дуже багато улюблених книжок, тому виділити одну з них я не можу. Остання, із прочитаних мною книг, яка склала на мене враження - «Доле орана-переорана» закарпатської авторки Наталії Дурунди.

Ніна Митейко, "Калейдоскоп"